top of page
* * *
Твоє волосся світиться уранці.
І Той, кого нема, мені відкрив:
всі мови світу винайшли коханці,
та й досі ще бракує вірних слів.
Захлинусь щастям золотоголовим –
І душу покрива пухнастий сніг.
І так до смерті думаю над словом.
А чую шепіт, листя, воду, сміх.
Прокинься, люба. Дихати удвох –
Чи не на те нас вигадав наш бог?
bottom of page