ИВАН ЮТИН

Псалом 137

​

Понад річками того Вавилону

Сиділи ми у розпачі й журбі.

А ті, хто нас пригнали до полону, -

Питали й насміхалися собі:

​

"Чом ви нам не співаєтє, убогі?

Ви ж-бо у світі знані співаки."

Як нам співати пісню, що від бога,

На березі безбожної ріки?

​

Бандури наші кинемо між бруду.

Язик до піднебіння хай притне,

Правиця всохне, - як тебе забуду,

Мій крає, моє серденько одне.

​

Тебе здійму на верховину щастя.

А тим, хто вив "руйнуй його, пали" -

Хай, боже, стане скоро їхня частка,

І їхній день настане на землі.

​

Щасливий той, хто їй заплатить ціну

За все, що нам, повія, завдає.

Щасливий, хто візьме її дитину -

І голову об скелю розіб'є.