ИВАН ЮТИН

*  *  *

​

Не знаю, чи надовго,

За що мені - не вім,

Що струмінь мій додолу

Зливається з твоїм.

​

Там далі, перед горем,

Де нас уже нема -

Тумани понад морем

І музика німа.

​

Нащадки не безсмертні.

Слова не назавжди.

Всі зорі впали в серпні

У чорний жах води.

​

Не знаю, що нам буде -

Чи болю, чи туги.

Ім'я забудуть люди.

Сліди зав'ють сніги.

​

Незграбно чи охайно

Нас доля прибере -

Залишиться кохання.

А решта все помре.

​

Очей зелених світло

Загасне ув імлі.

Всі пахощі повітря

Розчиняться в землі.

​

Облич не буде видно,

Не чути наших мов.

А все ж таки навічно

Залишиться любов.

​

У квітці, що розквітне

З майбутнього зерна.

У морі та у вітрі -

Залишиться вона.

​

Що всесвітом летіла

З початку до кінця.

Вона уже без тіла.

Вона проміння вся.