ЛИСТ ДОДОМУ
Маріє, я тобі не встиг
найголовнішого сказати.
Поганий батько був, прости.
А ти була чудова мати.
Мишко маленький замовкав,
як ти співала колискову.
Чи пам`ятаєш темний став,
де ми ходили вздовж Осколу?
Світились на твоїх устах
двох зірочок відбиті сяйва,
у темряві журився птах,
і все довкіль ставало зайве.
Я пам`ятаю кожну мить.
Весну і осінь, жар і вітер,
коли за річкою гримить
і ллється дощ несамовитий.
Із лану мокрий мов курча
бігом втинаюся до хати,
а ти у клопотах борща
не дозволяєш заважати.
Ішли удвох на край села
почути, як цвіргун базіка.
Усе те музика була.
Я ж нехтознаякий музика.
Хотів сказати головне,
а пишуться лише дурниці.
Коли нас доля не мине -
не сидь сама, іди за Гриця.
Не бийся, бережи сльозу.
Одна не впораєшся, ясно.
Не сій картоплю на низу,
бо вимокне, як піде рясно.
Задовго ходять ці листи,
й не дуже є коли писати.
Ще й досі я тобі не встиг
найголовнішого сказати.
Не надививсь твої краси.
Не наблукавсь з тобою влітку.
Як поросята продаси -
поїдь купи Мишкові скрипку.