Лейтісватен
Над океаном біснуватим,
Де і птахам тривожно жить,
Вода на ймення Лейтісватен
Дзеркальним озером лежить.
Тут дитсадок для каченяти,
Мале ягня тихенько п'є.
А поруч бухкють гармати,
Сто кілотон в каміння б'є.
Він верещить, реве, регоче,
Всю міць кидає на скалу.
Він берег розламати хоче,
Цю воду випити малу.
"Прийди! - гирчить, - або знасилю!
Зіллємося, бо ми - одне!"
А од самого тільки сіллю
Й гнилою водоростю тхне.
Він здатний лише руйнувати,
Все перетрощити в сміття.
А тихі води Лейтісватен
Дають притулок і життя.
Вони на сорок метрів вищі
За ті збруднілі буруни.
Вони стоять вже років тищу.
Прозорі й затишні вони.
Допоки бескиди на варті,
Доки не тріснула скала,
Летючі води Лейтісватен
Птахам підсвічують крила.
Хай біситься безглуздий бовдур -
Сюди не сягне ні на мить.
І водоспад Босдалафоссур
Йому на голову летить.