top of page
Ґазела Летючого Афганця
Може, хто й може молитись, жувати повільно.
Я ж народився літати і дихати вільно.
Так мені мама співали і вчителька в класі,
Гуси, що з півдня до півночі рушили вільно.
Бідна земля наша, важко каміння збирати -
Аби насіння до сонечка сходило вільно.
Страшно забути, як очі дівочі світились,
Як ми у полі зеленому бігали вільно.
Страшно не знати, як серце колотиться в грудях,
Наче той птах, що з клітини випорхує вільно.
Страшно, коли все довкіль посіріє довіку,
Чорна хвороба у хаті оселиться вільно.
Боляче сиве життя пролежать в домовині.
Я ж народився літати і дихати вільно.
Зникнути в небі Летючим Афганцем - не страшно.
Запам'ятайте. Літайте. І смійтеся вільно.
bottom of page