top of page
* * *
А скинеш маску - й дихається легко.
Обличчя здіймеш - сонце на вустах.
Ген високо летить собі лелека.
Душа твоя той безіменний птах.
В повітря смак і пахощі з'явились,
Що вже їх був забув. Згадай тепер:
Як сталося? Який незграбний вірус
Твоє обличчя маскою запер?
Живеш - як не було тебе у світі.
Твій голос телефонами звело.
Немов на цвинтар пластикові квіти,
Час кида зморшки на твоє чоло.
Прокинешся в останньому вагоні,
З кінцевої зупинки вийдеш геть -
Хоч подивись, як парості бегоній
Зірками проросли в небесну твердь.
bottom of page